Одного дня я на березі моря з насолодою споглядала, як серфінгісти, використовуючи повітряного змія, стрибають по хвилях завдяки силі вітру. Коли один із них дістався берега, я запитала в нього, чи дійсно йому було так важко, як це здавалося мені з берега. “Ні, – відповів він. – Насправді це легше за звичайний серфінг, тому що ти використовуєш силу вітру”.

Пізніше, коли я йшла берегом, розважаючи над спроможністю вітру, я раптово усвідомила дивну силу нашого Бога й Творця. Як читаємо у старозавітній Книзі пророка Амоса: “Бо це Той, що вформовує гори, і що створює вітра, що людині показує задум її, що робить зірницю темнотою, і ступає по згір’ях землі, − Господь Бог Саваот Йому Ймення!” (Ам. 4:13).

Вустами пророка Господь нагадав ізраїльському народу про Свою могутність і закликав їх повернутися до Нього. Через те, що народ виявляв упертий непослух, Він попередив, що явиться перед ними у Своїй силі (Ам. 4:13). І хоча в цьому вірші йдеться про Божий суд, інші біблійні тексти відкривають нам жертовну любов Того, Хто послав Свого Сина спасти нас (Ів. 3:16).

Сила вітру того дня в Південній Англії нагадала мені про безмірність та неосяжність Господа. Якщо сьогодні відчуєте на вулиці вітер, чому б вам не зупинитись і не порозмислити хвилинку про всемогутнього Бога?