Вивчаючи в коледжі грецьку та римську міфологію, я була дуже здивована, як швидко змінювався настрій богів, як швидко вони роздратовувались та гнівались. Життя людей, на яких був направлений їхній гнів, було понівечено через примху богів.

Я почала сміятися, розмірковуючи, як хтось взагалі міг вірити таким богам. Але потім я запитала саму себе, чи відрізняється моє розуміння Бога, який реально існує, з тим ставленням, яке мали люди до несправжніх богів? Чи не уявляю я Його розгніваним, коли піддаю сумніву Його Самого? На жаль, це так.

Ось чому я ціную прохання Мойсея до Бога: “Покажи мені славу Свою!” (Вих. 33:18). Будучи обраним для керування великою групою людей, які часто нарікали на нього, Мойсей хотів впевнитися у тому, що Бог дійсно допоможе йому виконати це велике завдання. Бог виголосив Мойсею Своє Ім’я та риси характеру. Він є “милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий” (Вих. 34:6).

Цей вірш нагадав мені, що Бог не імпульсивний, не той, хто раптово вибухає від гніву. Він також постійно працює наді мною, щоб зробити мене більш схожою на Нього.

Ми можемо бачити Бога та Його славу в Його терпінні до нас, в підбадьорюючому слові друга, красивому заході сонця, а ще краще − в шепоті Духа Святого до нас.