“Любить Ісус мене, так вчить Біблія мене” − це істина з однієї старої християнської пісні, яку часто співають діти. Слова пісні, яку написала Анна Ворнер у 1800-х роках, ніжно стверджують про наші стосунки з Господом Ісусом Христом: ми знаємо, що ми улюблені.

Хтось дав моїй дружині декоративну тарілку для нашого будинку зі словами, які допомагають нам побачити цю істину під іншим кутом. Ось що там написано: “Ісус знає мене, я це люблю”. Це надає іншої перспективи нашим стосункам із Ним: нас знають.

В стародавньому Ізраїлі справжнього пастуха та наймита відрізняло те, що перший любив та знав своїх овець. Пастух проводив так багато часу зі своїми вівцями, що в ньому росла незмінна турбота та глибоке знання свого стада. Тому не дивно, що Ісус каже Своїм учням: “Я – Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають… Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть” (Ів. 10:14, 27).

Він знає нас і Він любить нас! Ми можемо довіряти цілям Ісуса та покладатися на його обітницю піклуватися про нас: “Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!” (Мт. 6:8). Переживаючи підйоми та падіння у житті, не турбуйтеся. Вас знає і любить Пастир вашого серця.