Одного разу, купуючи зволожувач повітря, я побачила літню жінку, що ходила туди-сюди між рядами в магазині. Чи вона часом не шукає також зволожувач? Я відійшла у бік, щоб дати їй місце. Незабаром ми вже розмовляли про епідемію грипу в нашому районі, через який вона вже тривалий час страждала від кашлю та головного болю. За кілька хвилин жінка вилила переді мною свій біль, а я нічим не могла їй допомогти. Все ще роздратована і сердита, вона вийшла з магазину.

Давид, другий ізраїльський цар, писав псалми, в яких теж виливав перед Богом свій гнів та розчарування. Але він знав, що Бог не лише чує його, але й може щось зробити з його проблемами. В Псалмі 61 він пише: “Я кличу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліває! На скелю, що вища від мене, мене попровадь” (Пс. 61:2). Бог був для нього “пристановищем” і “баштою”, куди він міг втекти (Пс. 61:3).

Коли потерпаємо від болю або спілкуємося з тими, кому дуже боляче, слід згадати приклад Давида. Ми можемо самі знаходити поміч “на скелі, що вища за нас”, а також вести туди інших. Шкода, що я нічого не сказала тій жінці в магазині про Бога. Хоча Бог не завжди відразу полегшує наш біль, але можемо отримати від Нього відчуття глибокого спокою і мати впевненість, що Він чує наш зойк.