Коли вісімнадцятирічний Семмі увірував в Ісуса, його родина відвернулась від нього, бо сповідувала іншу релігію. Однак християнська община радісно прийняла його і допомогла здобути освіту. Пізніше один журнал опублікував його свідоцтво, через що вороже ставлення сім’ї до нього лише посилилось.
Але Семмі не відвернувся від своєї родини. Він користувався кожною можливістю зайти до батька, поговорити з ним, хоча його брати агресивно заважали йому долучатись до сімейних справ. Коли батько захворів, Семмі відвідував його і молився за його здоров’я. Бог зцілив татка, і відношення родини до Семмі стало теплішим. З часом деякі члени його сім’ї навіть виявили бажання почути про Ісуса.
Наше рішення слідувати за Ісусом може створити для нас серйозні проблеми. Апостол Петро писав: “Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи” (1 Петр. 2:19). Коли через віру нас спіткають страждання, потрібно розуміти, що “Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його” (1 Петр. 2:21).
Коли Ісуса Христа ображали, “Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо” (1 Петр. 2:23). Господь – наш взірець у стражданнях. Завжди можемо звернутися до Нього за допомогою.
