Протягом багатьох років моя тітка Кеті піклувалась про свого батька (мого дідуся), який жив у неї вдома. Вона готувала для нього, прала й прибирала, доки він ще міг ходити. Коли ж його здоров’я різко погіршилось, вона стала для нього доглядальницею.

Її служіння − сучасний приклад того, про що апостол Павло писав солунянам, де він дякує Богу, згадуючи про їх “діло віри, і про працю любови, і про терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа” (1 Сол. 1:3).

Моя тітка служила з вірою та любов’ю. ЇЇ щоденне піклування було результатом впевненості, що Бог покликав її до цієї важливої праці. А мотивом цього була любов до Бога і свого татка.

Вона мала також стійку надію. Мій дідусь був надзвичайно добрим, але дуже важко було бачити його старечу деградацію. Через доглядання моя тітка перестала приділяти час своїй родині, друзям і обмежила свої поїздки. Вона змогла все це зносити, бо мала надію, що Бог щодня зміцнятиме її, а на її татка чекає блаженство на небесах.

Яким би чином ви не допомагали іншим – доглядання рідних, поміч сусіду або інше якесь волонтерське служіння, – хай вас підбадьорює віра, що ви виконуєте саме ту роботу, до якої вас покликав Бог. Ваш труд може стати могутнім свідоцтвом віри, надії і любові.