Вітер завивав, блискавки пронизували небо, хвилі били у борт. Я вже думав, що нам кінець. Дідусь взяв мене рибалити на озеро, але ми дещо запізнилися повернутися. І коли сонце зайшло, шалений шквал налетів на наш маленький човник. Дідусь наказав мені сидіти спереду, щоб човен не перекинувся. Жах охопив моє серце. Але потім я почав молитися. Мені тоді було чотирнадцять років.

Я молився, щоб Господь захистив нас. Буря не втихла, але нам вдалося дістатися до берега. По цей день не можу сказати, що коли-небудь глибше відчував Божу присутність, ніж тієї ночі під час бурі.

Ісус на власному досвіді знав, що таке шторм. В Євангелії від Марка читаємо, як Він наказав учням переправитися на інший бік озера, і що незабаром здійнявся вітер і налетів шторм. Буря тієї ночі стала справжнім випробовуванням для досвідчених рибалок. Вони теж думали, що їм вже не врятуватися. Але Ісус Христос втихомирив хвилі і дав Своїм учням урок віри (Мр. 4:35-41).

Як тоді на озері, так і тепер Ісус закликає нас довіряти Йому під час штормів. Інколи Він чудесним чином втихомирює вітри й хвилі. Але часом робить дещо не менш чудесне: зміцнює наші серця, щоб довіряли Йому під час бурі. Він закликає нас знаходити спокій у тій впевненості, що Він має силу сказати хвилям: “Мовчи, перестань!”