Наші автори

Переглянути усе
Adam Holz

Адам Хольц

Адам Хольц − старший редактор-кореспондент сайта “Focus on the Family” (“Сім’я у фокусі”). Крім цього він працює помічником редактора журналу “Discipleship” (“Учнівство”), а також пише матеріали для біблійних уроків “Beating Busyness” (“Повна залученість”). Адам одружений на Дженніфер, служебниці пресвітеріанської церкви. У них троє дітей, які люблять плавання, гімнастику, театр, грати на піаніно і питати тата, що на десерт. У вільний час Адам захоплюється грою на електрогітарі.

Статті Адам Хольц

Татку, де ти?

Я під’їжджав до свого дому, як раптом мені у паніці зателефонувала дочка: “Татку! Де ти?” Я мав бути вдома о 6 годині, щоб відвезти її на тренування. Я прибув вчасно. Однак голос моєї дочки виказав брак довіри. Я рефлективно відповів: “Я тут. Чому ти мені не довіряєш?”

Не здавайся

Моєму тестю нещодавно виповнилося сімдесят вісім років. Коли родина зібралася його привітати, хтось його запитав: “Чого найважливішого в житті ви навчилися?” Тесть відповів: “Не здаватися”.

Коли відомо, хто перемагає

Мій керівник є великим фанатом однієї університетської баскетбольної команди. Цього року вона перемогла на національному чемпіонаті, і один зі співробітників письмово привітав його. Проблема була лише в тому, що мій бос ще не мав можливості подивитися заключну гру! Він сказав, що розчарувався, коли заздалегідь дізнався результат. Однак зізнався, що, дивлячись гру, не нервував через очки, бо знав, хто переміг!

Бульдог і спринклер

Майже кожним літнім ранком у парку позаду нашого будинку розігрується веселе дійство. У ньому бере участь спринклер. І бульдог. Приблизно в 6:30 вмикаються спринклери. Невдовзі після цього прибуває бульдог Фіфі (так ми називаємо собаку у нашій родині).

Більше ніякої біганини

Вісімнадцятого липня 1983 року з авіабази в штаті Нью Мексико безслідно зник капітан військово-повітряних сил США. Через тридцять п’ять років влада знайшла його в Каліфорнії. Стаття в газеті “Нью-Йорк Таймз” повідомляє, що він, “будучи пригнічений своєю роботою”, просто втік.

Спаситель, Який знає нас

“Татку, котра година?” – запитав мій син, сидячи на задньому сидінні. “П’ять тридцять”, − відповів я, точно знаючи, що буде далі. “А ось і ні! П’ять двадцять вісім!” − з сяючим обличчям заявив син. Йому подобалося ловити мене на неточностях. А мені подобалося те, що я знаю свою дитину так, як можуть знати тільки батьки.

Об’єкти в дзеркалі

“Повинен. Їхати. Швидше”. Це слова доктора Яна Малкольма, зіграного Джеффом Голдблюмом, які він промовляє у культовій сцені фільму “ Парк Юрського Періоду” , тікаючи на джипі разом із двома іншими героями від несамовитого тиранозавра. Коли водій дивиться у дзеркало заднього огляду, то бачить страшенну щелепу рептилії прямо над написом: “ОБ’ЄКТИ В ДЗЕРКАЛІ МОЖУТЬ БУТИ БЛИЖЧИМИ, НІЖ ЗДАЮТЬСЯ”.

Зігнутий шпиль

Виявилось, що зігнутий церковний шпиль сильно розхвилював людей. Під час відвідин наших друзів вони розповіли, як після сильної бурі зігнувся величавий шпиль їхньої церковної будівлі, спричинивши серед декого паніку.

Потрібне нове серце?

Мій батько страждав від болю в грудях, і лікар призначив йому обстеження серця. Діагноз був невтішний: блокування трьох артерій.

Затримки неминучі

“Що за жарт?” Я і так запізнювався, але табло сповіщало, що ведуться дорожні роботи. Рух уповільнювався. Я аж розсміявся: очікував, що все відбудеться згідно з моїм ідеальним графіком, але не врахував ремонтних робіт на дорозі.