Не встиг паром відчалити, як моя маленька донька сказала, що їй погано. В неї відразу почалася морська хвороба. А незабаром і я сама відчула нудоту. “Просто дивись у небокрай”, – нагадувала я собі. Моряки кажуть, що це допомагає відновити відчуття рівноваги.
Творець небокраю (Йов 26:10) знає, що наше життя інколи нагадує загрозливе, невгамовне море. Та завжди можемо відновити відчуття рівноваги, зосереджуючись на віддаленому, але надійному пункті призначення.
Автор Послання до євреїв розумів цей принцип. Він відчував, що його читачі дещо збентежені й дезорієнтовані. Багато з них через переслідування втратили свої домівки. Тому автор нагадав їм про тих героїв віри, що зазнали надзвичайних страждань і теж залишилися без домівок. І все це вони змогли стерпіти завдяки тому, що очікували чогось кращого.
Як вигнанці, читачі цього послання могли очікувати нового міста, архітектором якого є Сам Бог. Господь приготував для них небесне місто (Євр. 11:10, 14, 16). Тому у своїх останніх настановах автор просить читачів зосередитися на Божих обітницях. “Бо постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього!” (Євр. 13:14).
Наші нинішні проблеми є тимчасовими. Всі ми “на землі чужаниці й приходьки” (Євр. 11:13), але вдивляємося у небокрай Божих обітниць, які дають точку опори.
