“У білих людей є годинники, а у африканців є час”. Цю африканську приказку Ос Гіннес використав у своїй книзі “Неможливі люди” . Це спонукало мене проаналізувати ті випадки, коли я у відповідь на чиєсь прохання відповідав: “Не маю часу”. Я подумав про тиранію термінових справ, про диктат щільних графіків у нашому житті.

Мойсей молився: “Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!” (Пс. 90:12). А апостол Павло пише: “Отож, уважайте, щоб поводитися обережно… використовуючи час, дні бо лукаві!” (Еф. 5:15-16).

Думаю, що Павло та Мойсей погодилися б із тим, що мудре використання часу – це дещо більше, ніж постійно дивитися на годинник і говорити: “Я поспішаю”. Ситуації бувають різні. Інколи потрібно слідувати щільному графіку, а інколи треба подарувати комусь більше свого дорогоцінного часу.

Маємо лише короткі моменти, щоб поширювати Царство Христа у цьому світі, тому потребуємо максимально використовувати кожну можливість. Це означає, що інколи потрібно забувати про свої годинники та плани, заради того щоб явити Христову терпеливість та любов тим, кого Він приводить у наше життя.

Якщо перебуваємо в силі й благодаті вічного Христа, Який живе поза часом, то можемо використовувати свій час для вічного впливу.