Місяць: Липень 2018

Такі ж грішники, як і ми

Одна моя знайома на ім’я Едіт розповіла мені про той день, коли вона вирішила слідувати за Ісусом.

Долаючи перешкоди

Ми збиралися щомісяця для звітування один перед одним про свої цілі та досягнення. Моя подруга Мері планувала до кінця року змінити оббивку на кухонних стільцях. І коли ми зібрались у листопаді, вона з дотепним гумором сказала: “Мені знадобилося десять місяців і дві години, щоб змінити оббивку стільців”. Вона мала на увазі, що десять місяців не могла знайти відповідну тканину і вільного часу. А сам процес зайняв лише дві години.

Надія у смутку

Мені тоді було дев’ятнадцять років, коли одна з найближчих моїх подруг загинула в автомобільній аварії. Протягом наступних тижнів і місяців я щодня наче опинялася в чорному тунелі смутку. Біль втрати такої молодої, чудової людини затьмарювала мій зір, і я інколи просто не помічала, що відбувається навколо. Біль і смуток так засліпили мене, що я неспроможна була бачити Бога.

Оси та змії

Деякі проблеми може вирішити тільки батько. Наприклад, нещодавно мої діти виявили осине гніздо у великій щілині на ганку. Отже, озброївшись спреєм від комах, я ринувся у бій. Оси жалили мене. П’ять разів. Але нехай краще мене, ніж мою дружину чи моїх дітей. Зрештою, дбати про добробут своєї сім’ї – це один із найважливіших обов’язків чоловіка та батька. Мої діти стикнулися з проблемою і звернулися до мене для її вирішення. Вони довірили мені свою безпеку, і я мав вберегти їх від того, що їх так лякало.

Щедра любов

На кожну річницю нашого весілля мій чоловік Алан зазвичай дарує мені розкішний букет живих квітів. Але того року, коли через скорочення він втратив роботу, я не сподівалась на такий надзвичайний прояв прихильності та любові. Однак на 19-ий рік нашого подружнього життя яскраві кольорові квіти чекали мене на столі в їдальні. Алан відкладав щомісяця трішки грошей, щоб купити подарунок.

Жертовне служіння

Біля поваленого на газоні дерева зібралось декілька людей. Жінка похилого віку, опершись на свою тростину, розповідала, як минулої ночі на її очах буря звалила “цей старий могутній в’яз”. “Найгірше те, що це дерево зруйнувало нашу кам’яну стіну, – продовжувала розповідати старенька. – Мій чоловік побудував її, як тільки ми одружилися. Він любив цю стіну. І я теж. Тепер стіни нема… як і його”.

Досконалість в недосконалості

Коли я навчалась у коледжі, один професор, помітивши, що я через схильність до перфекціонізму дуже повільно виконую свою роботу, дав мені мудру пораду: “Не дозволяй найкращому стати ворогом хорошого”. Він пояснив, що прагнення ідеального може стати перепоною для тих ризиків, без яких неможливий розвиток.