Коли Едвін Стентон вперше побачив президента США Авраама Лінкольна, то зневажливо поставився до нього – навіть називав його “довгоруким створінням”. Але Лінкольн високо цінував здібності Стентона і вирішив пробачити його. Врешті-решт він призначив його на високу міністерську посаду під час Громадянської війни. Пізніше Стентон став близьким другом Лінкольна. Саме він сидів всю ніч біля ліжка Лінкольна, після того як в нього стріляли в Театрі Форда, а потім крізь сльози повідомив про смерть президента словами: “тепер він належить століттям”.
Примирення – це чудова річ. Апостол Петро нагадував про це у своєму листі: “Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів!” (1 Петр. 4:8). Мені цікаво, чи згадував Петро, коли писав ці слова, як зрікся Ісуса і потім отримав Христове прощення завдяки Його хресній смерті? (Лк. 22:54-62).
Глибока любов Ісуса Христа, яку Він явив на хресті, звільняє нас від плати за наші гріхи і відкриває шлях до примирення з Богом (Кол. 1:19-20). Боже прощення робить нас спроможними пробачати інших, коли розуміємо, що власними зусиллями не зможемо простити і просимо у Бога допомоги. Коли любимо інших і прощаємо, тому що Ісус простив нас, – Бог дає нам сили відпустити минуле і досягати в Ньому нових рівнів чудової благодаті.
