Мої перші окуляри відкрили для мене справжній світ. Я короткозора, тобто виразно й чітко бачу речі лише зблизька. Без окулярів речі в кімнаті або на відстані розпливаються в моїх очах. Коли в 12 років я вперше наділа окуляри, то була шокована тим, що побачила чіткі слова на шкільній дошці, маленьке листя на деревах. А найважливіше − я побачила усмішки людей.
Коли я побачила, як друзі усміхаються у відповідь на моє привітання, то зрозуміла, що коли тебе бачать − це такий же великий дар та благословення, як і бачити інших.
Цю істину зрозуміла і рабиня Агар, що втекла від утисків своєї пані Сари. В тій культурі Агар була “ніхто” – самотня, вагітна жінка, що втекла в пустелю, де не мала ані допомоги, ані надії. Але Бог не просто її бачив, але й дав їй можливість побачити і Його. Бог тепер не був для неї лише абстрактною концепцією, але став таким реальним, що вона дала Йому ім’я “Ел Рой” – “Бог, Хто бачить мене” (Бут. 16:13).
Господь бачить і нас також. Ти відчуваєш себе самотнім, усіма занедбаним, “ніким”? Бог бачить тебе і твоє майбутнє. Але давайте у відповідь бачити і Його крізь окуляри вічної надії, втіхи, спасіння та радості як сьогодні, так і в контексті вічності. Славте Його за цей дивовижний дар: бачити живого і правдивого Бога.
