Моє життя часто нагадує шалені перегони. Я спішу від однієї роботи до іншої; відповідаю на телефонні дзвінки і викреслюю “зроблене” з мого, здається, безкінечного списку справ. Якось у неділю, виснажена, я просто впала в гамак, що стоїть на нашому подвір’ї. Мій телефон був у будинку – там знаходився чоловік з дітьми. Я планувала полежати буквально хвилинку-дві, але в нічим не стривоженій тиші я почала помічати речі, що налаштовували мене не поспішати звідти. Я прислухалась до того, як тихо поскрипує мій гамак, як дзижчить зовсім поруч бджола на лаванді. Махаючи крилами, пролетіла пташка. У голубому небі повільно пливли хмари.

Дуже швидко я розчулилась до сліз, споглядаючи все те, що Бог створив. Коли я трішки зупинила свій шалений рух − щоб мої очі побачили, а вуха почули чимало чудових речей навколо, − то відчула вдячність і палке бажання прославити Бога за Його творчу силу. Автор Псалма 104 теж відчував глибоке смирення перед творчістю Божих рук, коли казав: “Твого творива повна земля!” (в. 13).

Серед шаленого бігу життя тихі моменти спокою можуть нагадати нам про творчу могутність Бога! Нас оточують докази Його сили й ніжності. Він створив і високі гори, і гілки для птахів – “Ти мудро вчинив їх усіх” (в. 24).