Ми схилили голови за обідом, і мій друг Джефф помолився наступним чином: “Отче, дякуємо Тобі, що можемо дихати Твоїм повітрям і споживати Твою їжу”. Джефф щойно втратив роботу, тому його щира довіра Богу і визнання, що усе належить Господу, глибоко зворушили мене. В голові промайнула думка: “А чи я справді усвідомлюю, що навіть найпростіші повсякденні речі в моєму житті є Божими, і Він просто дозволяє мені ними користуватися?”
Прийнявши пожертви від ізраїльського народу на будівництво Єрусалимського храму, цар Давид помолився: “І хто-бо я, і хто народ мій, що маємо силу так жертвувати, як це? Бо все це – від Тебе, і з Твоєї руки дали ми Тобі”. Потім він додав: “Все це – Твоє” (1 Хр. 29:14, 16).
Святе Письмо говорить, що навіть “сила набути потугу” і заробіток на прожиття походить від Бога (Повт. 8:18). Розуміння, що усе наше майно запозичене, спонукає не триматися за речі цього світу, а жити з відкритими руками і серцями, щедро жертвуючи, бо ми глибоко вдячні за доброту, яку щоденно отримуємо.
Бог − щедрий податель всіх благ. Він настільки полюбив нас, що навіть Свого Сина віддав “за всіх нас” (Рим. 8:32). Оскільки нам дано так багато, принесімо Йому щиросердну подяку за малі та великі благословення.
