На Різдвяні свята наша родина, що складається з п’яти чоловік, перебувала в Римі. Не пам’ятаю, коли ще я бачив таке скупчення людей в одному місці. Проходячи повз натовп, щоб оглянути такі визначні місця як Ватикан і Колізей, я неодноразово говорив дітям про необхідність практикувати “ситуативну обізнаність”, тобто бути уважними до того, де ви перебуваєте, хто навколо вас і що відбувається. Ми живемо у час, коли в світі, вдома і за кордоном небезпечно. Через мобільні телефони і навушники діти (і дорослі) не завжди звертають увагу на те, що відбувається навкруги.

Ситуативна обізнаність. Це аспект молитви апостола Павла за віруючих у Филипах, яка записана в Посланні до филип’ян 1:9-11. Він бажав, аби вони постійно зростали в умінні бачити і розуміти обставини. Однак замість особистої безпеки, Павло молився, щоб Божий святий народ міг бути добрим передавачем Христової любові, розрізняв, “що краще”, жив “чистим та цілим” життям і був сповнений добрих рис, які може надати лише Ісус Христос. Такий спосіб життя випливає з обізнаності, що Бог є Тим, Хто перебуває з нами в нашому житті, і наша зростаюча довіра Йому є тим, що приносить Йому насолоду. І будь-які обставини є тим місцем, де ми можемо проявляти Його велику любов.