Одного суботнього дня члени молодіжної групи з нашої церкви зібралися для того, аби подискутувати щодо уривка з Послання апостола Павла до филип’ян 2:3-4: “Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших”. Серед важких запитань були такі: “Як часто ви цікавитесь іншими людьми? Як би вас охарактеризували: смиренним чи гордим? Чому?”
Відверті відповіді інших мене підбадьорили. Підлітки погодились, що визнати власні недоліки не важко, однак важко їх змінити або бажати їхньої зміни. Один підліток вигукнув: “Егоїзм у мене в крові!”
Бажання перевести увагу із себе на служіння іншим можливе лише завдяки Духу Ісуса Христа, що живе в нас. Ось чому апостол Павло закликав церкву в Филипах думати про те, що Бог вчинив і зробив можливим для них. Він милостиво прийняв їх, втішав з любов’ю і дарував Свого Духа їм на допомогу (Фил. 2:1-2). Чи могли вони і ми відповісти на цю благодать чимось іншим, ніж смиренням?
Так, Бог є причиною для нашої переміни, і лише Він може нас змінити. Оскільки Він дає нам “і хотіння, і чин за доброю волею Своєю” (в. 13), ми здатні менше думати про себе і покірно служити іншим.
