Ос Гіннесс у книзі “Поклик” описує момент, коли Уїнстон Черчилль, перебуваючи з друзями у відпустці на півдні Франції, сів біля вогнища, щоб зігрітися у холодну ніч. Дивлячись на вогонь, колишній прем’єр-міністр побачив, як соснові гілки, згораючи, потріскували, сичали і шипіли. Раптом його голос прогримів: “Я знаю, чому гілки шиплять. Я знаю, що таке бути спожитим”.
Нас “споживають” труднощі, відчай, небезпека, страждання і наслідки наших неправильних вчинків. Обставини поступово забирають із наших сердець радість і мир. Цар Давид, зазнавши наслідків від своїх грішних вчинків, написав: “Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму… і волога моя обернулась на літню посуху” (Пс. 32:3-4).
До кого ми звертаємось за допомогою у важкі часи? А за надією? Апостол Павло, який через служіння зазнав багато труднощів і страждань, написав: “У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені” (2 Кор. 4:8-9).
Як це відбувається? Якщо ми покладаємося на Ісуса Христа, Добрий Пастир нас відновлює (Пс. 23:3) і зміцнює для наступного етапу нашої подорожі. Він обіцяє пройти з нами увесь наш шлях (Євр. 13:5).
