Перш ніж взяти приклад з Івана Хрестителя і оселитися в пустелі, Марія Єгипетська (344–421 рр. після Р.Х.) провела юність в аморальних насолодах. На піку своєї огидної діяльності вона вирушила до Єрусалима задля розбещення прочан. Натомість там вона глибоко усвідомила свою гріховність і після цього жила в пустелі в каятті й самотності. Докорінна зміна Марії ілюструє велич Божої благодаті й відновлюючу силу хреста.
Учень Петро тричі зрікся Ісуса Христа. За декілька годин до зречення Петро заявив про свою готовність померти за Ісуса (Лк. 22:33), тому усвідомлення власного падіння було приголомшуючим (в. 61-62). Після смерті і воскресіння Ісуса Христа апостол Петро рибалив разом з іншими учнями, як раптом перед ними з’явився Господь. Він дав можливість Петру заявити про свою любов до Нього тричі – стільки ж, скільки було зречень (Ів. 21:1-3). Після кожного твердження Ісус закликав Петра піклуватися про Його народ (Ів. 21:15-17). Внаслідок цього дивовижного прояву благодаті Петро відіграв ключову роль в становленні Церкви і зрештою помер за Христа.
Біографія кожного з нас може початися з переліку наших падінь і поразок. Однак завдяки Божій благодаті її завершення може бути іншим. Своєю благодаттю Господь нас рятує і змінює.
