У батька мого друга виявили жахливе захворювання – рак. Під час проходження хіміотерапії він прийняв у своє серце Ісуса Христа і зрештою почав одужувати. Протягом вісімнадцяти місяців захворювання не проявляло ніяких симптомів, але потім проявилося у ще гіршій формі. З поверненням раку в нього і його дружини виникло багато хвилювань і питань, однак вони продовжували вірити Богу, пам’ятаючи про Його допомогу першого разу.

Нам не завжди буде зрозуміло, чому ми зазнаємо випробувань. Так було у випадку з Йовом, який зазнав жахливих, незрозумілих страждань і втрат. Однак, незважаючи на багато запитань, в 12-му розділі ми читаємо, як Йов говорить про Божу могутність: “Ось Він зруйнує – й не буде воно відбудоване… В Нього сила та задум… Він робить народи потужними – й знову їх нищить” (Йов 12:14, 16, 23). У цьому розлогому переліку Йов не згадує про Божі мотиви і про те, чому Господь допускає біль та страждання. Він не знає відповіді. Втім, попри все, Йов впевнено говорить: “Мудрість та сила – у Нього, Його рада та розум” (в. 13).

Можна не розуміти, чому Бог допускає певні труднощі в нашому житті, однак ми, як і батьки мого друга, можемо Йому довіритися. Господь нас любить і тримає в Своїх руках (Йов 12:10; 1 Петр. 5:7). Мудрість, сила і розуміння – у Нього!