Визирнувши за виноградну огорожу, що оточувала наше подвір’я, я побачив людей у парку, які займалися спортом. Вони бігали, стрибали, присідали та робили різні вправи. “Я також це робив, коли був сильніший” , – подумав я. І мене охопила хвиля незадоволення.
Пізніше, читаючи Святе Письмо, я звернув увагу на текст із Книги пророка Ісаї 55:1: “О, всі спрагнені, – йдіть до води”. Я знову усвідомив, що незадоволення (спрага) є правилом, а не винятком у цьому житті. Ніщо не може повністю задовольнити нас, навіть гарні речі життя. Якби мої ноги були такими ж сильними, як у шерпи (гірського провідника), все одно був би чимось незадоволений.
Сучасна культура постійно намагається переконати нас, що ми отримаємо безмежне задоволення від того, що робимо, купуємо, одягаємо, споживаємо та на чому їдемо. Однак це обман. Що б ми не робили, ми не отримаємо повного задоволення від будь-чого тут і зараз.
Пророк Ісая закликає нас знову й знову приходити до Бога і Святого Письма, аби почути те, що Він хоче нам сказати. А що Він каже? Що Його любов до Давида “навіки” та є “незмінною” (Іс. 55:3). І це стосується також вас і мене! Ми можемо прийти до Нього.
