Моя подруга, яка є моєю наставницею, намалювала на папері фігурку чоловічка. Вона назвала її “особистим” життям. Потім вона окреслила фігурку контуром, більшим на півдюйма, і назвала його “публічним” життям. Різниця між двома фігурками, між особистим і публічним життям, відображає ступінь нашої чесності.
Я розмірковувала над її уроком і запитувала себе: “Чи я така сама на публіці, як і в особистому житті? Чи я чесна?”
Апостол Павло написав коринтській церкві листи, з любов’ю і строгістю закликаючи їх уподібнюватися Ісусу Христу. Наближаючись до завершення Другого послання, він звернувся до обвинувачів, які піддавали сумніву його чесність, стверджуючи, що він сміливий лише в листах (2 Кор. 10:10). Ці критики були професійними ораторами, які заробляли на своїх слухачах. Павло був освіченим, однак говорив просто і відверто. “Слово моє й моя проповідь – не в словах переконливих людської мудрости, – писав він у попередньому листі, – але в доказі духа та сили” (1 Кор. 2:4). Другий лист підтвердив його чесність: “Такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ділі, присутніми бувши” (2 Кор. 10:11).
Апостол Павло представляв себе однаковим як на публіці, так і в особистому житті. А як йдуть справи у нас?
