Моє серце повне вражень після відвідування похорону однієї вірної християнки. Вона не була широко відома за межами своєї церкви і кола друзів. Але вона любила Ісуса Христа, своїх сімох дітей і двадцять п’ять онуків. Вона вміла весело сміятися і служити від щирого серця.
Еклезіяст говорить: “Краще ходити до дому жалоби, ніж ходити до дому бенкету” (Екл. 7:2). “Серце мудрих – у домі жалоби”, бо саме там ми пізнаємо найважливіше (Екл. 7:4). Оглядач газети “Нью-Йорк Таймс” Девід Брукс вказує на два види чеснот: ті, які гарно виглядають у резюме, і ті, які ви хотіли б почути на власному похороні. Іноді вони співпадають, втім часто конкурують. Якщо сумніваєтеся, то не згадуйте про чесноти у панегірику.
У померлої не було резюме, однак її діти свідчили, що “вона відповідала словам 31-го розділу Книги Приповістей”, де є опис благочестивої жінки. Вона надихала їх на любов до Ісуса і турботу про інших. Як сказав апостол Павло: “Будьте наслідувачами мене, як і я Христа” (1 Кор. 11:1), так і вони закликали наслідувати образ життя їхньої матері, яка наслідувала Ісуса Христа.
Що скажуть на вашому похороні? Що б ви хотіли почути? Ще не пізно розвинути чесноти для панегірика. Покладайтесь на Господа Ісуса. Його спасіння дозволяє нам жити для найважливішого.
