Наші автори

Переглянути усе
Mike Wittmer

Майк Уїттмер

Майк – професор систематичного богослов’я Теологічної Семінарії у місті Гранд Репідз. Він написав книги “Небеса – місце на землі”, “Продовжуй вірити”, “Останній ворог” (Будинок Відкриттів), “Незважаючи на Сумніви” (Будинок Відкриттів) і “Стати земними святими”. Майк та його дружина Джулія занадто зайняті своїми трьома дітьми-підлітками, щоб мати якісь хобі, але вболівають за спортивні команди Клівленда, люблять усі азіатські страви і охоче пишуть на богословські теми.

Статті Майк Уїттмер

Живіть так, наче Ісус уже йде

Мене надихає пісня кантрі-співака Тіма Макгро “Живи так, наче ти помираєш”. У ній він описує “перелік бажань”, які людина втілила після отримання поганих новин про своє здоров’я. Людина також вирішила більше любити і прощати інших, розмовляти з ними більш лагідно. Згідно з піснею, ми краще живемо, якщо знаємо, що наше життя невдовзі скінчиться.

Невеликі круги

Однокласник подарував нашій родині породисту вівчарку колі, яка була вже надто старою для народження цуценят. Невдовзі ми зрозуміли, що ця прекрасна собака, на жаль, більшість свого часу провела в маленькому приміщенні. Вона переміщалася лише невеликими кругами. Собака не могла ходити або бігати прямо. Навіть на великому подвір’ї, де можна було пограти, вона вважала, що була обгороджена.

Вміст кишень Лінкольна

В ту ніч, коли президента США Авраама Лінкольна вбили в театрі Форда в 1865 році, в його кишенях містилося наступне: дві пари окулярів, серветка для лінз, кишеньковий ніж, кишеньковий годинник, хусточка, шкіряний гаманець з п’ятидоларовою банкнотою Конфедерації та вісім газетних вирізок, серед яких були ті, що вихваляли його і його політику.

Нічого натомість

Героїнова залежність – це велика трагедія. У споживачів виникає звикання, тому для досягнення стану ейфорії потрібні більші дози. Невдовзі доза, якої вони прагнуть, більш ніж достатня, щоб їх вбити. Якщо наркомани чують про смерть від передозування, їхньою першою думкою є не страх, а “Де я це можу взяти?”

Мудра допомога

Зупинивши машину на червоне світло, я побачив чоловіка, який знову стояв біля дороги. Він тримав картонну вивіску: “Потрібні гроші на їжу. Приймаю будь-яку допомогу”. Я відвернувся і зітхнув. Можливо, ви подумали, що я байдужий до нужденних.

Ваш панегірик

Моє серце повне вражень після відвідування похорону однієї вірної християнки. Вона не була широко відома за межами своєї церкви і кола друзів. Але вона любила Ісуса Христа, своїх сімох дітей і двадцять п’ять онуків. Вона вміла весело сміятися і служити від щирого серця.

Міністр з питань самотності

Після смерті свого чоловіка Бетсі більшість часу проводила у квартирі, дивлячись телевізор і заварюючи чай лише для себе. Такий спосіб життя − не рідкість. Понад дев’ять мільйонів британців (15% населення) говорять, що часто або завжди почуваються самотніми. У Великій Британії навіть призначили міністра з питань самотності, аби виявити її причину та якось цьому зарадити.

Служити найменшим

На телеекрані був чоловік, який під час лісової пожежі стояв навколішки біля жвавої автостради. Він плескав у долоні і когось кликав. Кого? Собаку? Через кілька хвилин вистрибнув кролик. Чоловік спіймав налякану тваринку і побіг у безпечне місце.

Всиновлені

Я дуже радію, коли який-небудь філантроп будує сирітський дім для бездомних дітей. А ще більше зворушений, коли хтось всиновлює дитину. Більшість сиріт були б раді просто мати покровителя. Але що відчуває дитина, коли їй кажуть, що хтось не лише хоче їй допомогти, але й потребує її саму?