Якій людині сподобається, коли їй кажуть: “Ні” або “Не зараз”? Особливо, коли ми відчуваємо, що Бог відкрив нам двері для служіння іншим. На початку мого служіння відкрилися дві можливості, і я подумав, що мої дари та уміння відповідають церковним потребам. Проте ці двері зачинилися. Але після цих розчарувань з’явилася нова посада; і мене вибрали. Із цим покликанням прийшли тринадцять років пасторського служіння.
В 16-му розділі Книги Дії говориться, як Бог двічі перенаправляв апостола Павла і його співробітників. Спочатку “Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії” (в. 6). Потім, “дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів” (в. 7). З невідомих для них причин у Бога були інші плани для Своїх робітників. Через Боже “ні” попереднім планам вони були змушені слухатися і довірливо піти за Ним (Дії. 16:9-10).
Хто з нас не засмучувався через те, що ми спочатку вважали болісною втратою? Нам було боляче, коли ми не отримали якусь роботу, коли можливість для служіння не втілилася в життя. Хоча подібні речі можуть тимчасово бути важкими, але час часто показує, що ці обхідні шляхи насправді є Божими відхиленнями, які Господь милостиво використовує, щоб ми потрапили туди, де Він хоче нас бачити. І ми за це вдячні Йому.
