У дикій природі соняшники безтурботно ростуть в усьому світі. Запилені бджолами рослини виростають на узбіччях шляхів, під пташиними годівницями, на полях, лугах і в степах. Однак для врожаю соняшникам потрібен гарний ґрунт. Добре осушений, злегка кислотний, збагачений поживними речовинами ґрунт “з органічною речовиною або компостом”, як сказано в “Альманасі фермера” , зрештою продукує смачне соняшникове насіння і чисту олію, а також надає старанним фермерам засоби для існування.
Для духовного зростання нам також потрібна “добра земля” (Лк. 8:15). У притчі про сіяча Ісус говорить, що Боже Слово може пустити паростки навіть у кам’янистому або тернистому ґрунті (Лк. 8:6-7). Але процвітає воно лише в ґрунті тих, “хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, – і плід приносять вони в терпеливості” (в. 15).
Молоді соняшники справді терплячі у своєму зростанні. Впродовж дня вони рухаються за сонцем. Це явище називається геліотропізмом. Стиглі соняшники значно повільніші. Проте зранку вони повертаються на схід, зігріваючи поверхню квітки і збільшуючи наплив бджіл-запилювачів, що підвищує врожайність.
Ми також можемо забезпечувати належні умови для зростання Божого Слова в наших серцях. Це щоденний процес. Будемо слідувати за Ісусом Христом і зростати духовно.
