Моїй тещі пощастило отримати невідкладну медичну допомогу після серцевого нападу. Пізніше її лікар сказав мені, що 33 відсотки критичних пацієнтів виживають, якщо медична допомога надана упродовж п’ятнадцяти хвилин після серцевого нападу, і лише 5 відсотків – якщо допомога надана пізніше.

Йдучи, щоб зцілити безнадійно хвору дочку Яіра (яка напевно потребувала невідкладної медичної допомоги), Ісус зробив немислиме: Він зупинився (Мр. 5:30). Навіщо? Щоб з’ясувати, хто до Нього доторкнувся, а потім поспілкуватися з жінкою. Можна уявити, про що думав Яір. “На це немає часу, моя донька помирає!” Потім справдились найгірші його страхи: Ісус, схоже, занадто довго затримався, і його дочка померла (в. 35).

Однак Господь Ісус звернувся до Яіра і обнадіяв його: “Не лякайсь, – тільки віруй!” (в. 36). Потім, не звертаючи уваги на насмішки оточуючих, Христос промовив до дочки Яіра, і вона повернулася до життя! Він показав, що ніколи не запізнюється. Час не може обмежити те, що Він здатен зробити, і коли Він хоче це зробити.

Як часто ми почуваємося подібно до Яіра, думаючи, що Бог просто запізнився здійснити те, на що ми сподівалися. Проте Бог ніколи не запізнюється у здійсненні Своєї благої і милосердної праці в нашому житті.