Джім жваво розповідав про проблеми у своєму колективі на роботі, про розбрат, осуд і непорозуміння. Після години терплячого вислуховування його переживань, я запропонувала: “Давай запитаємо Ісуса Христа, що Він хоче, аби ми зробили у цій ситуації”. Ми п’ять хвилин посиділи в тиші. Далі відбулось щось дивовижне. Ми обоє відчули, як Божий мир огорнув нас, наче ковдрою. Ми розслабилися, відчуваючи Його присутність і керівництво, і з більшою впевненістю повернулися до обговорення труднощів.

Петро, один із учнів Ісуса, потребував Божої заспокійливої присутності. Якось вночі, коли він та інші учні перепливали човном Галілейське море, здійнялася сильна буря. Раптом з’явився Ісус, ідучи по воді! Звичайно, це вразило учнів. Але Він їх закликав: “Заспокойтесь, – це Я, не лякайтесь” (Мт. 14:27). Петро імпульсивно запитав Ісуса, чи може він приєднатися до Нього. Він вийшов із човна і пішов до Ісуса Христа. Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і закричав: “Рятуй мене, Господи!” І Господь Ісус його врятував (Мт. 14:30-31).

Ми, як і апостол Петро, можемо зрозуміти, що Ісус Христос, Божий Син, перебуває з нами навіть у життєвих бурях!