Будучи молодим письменником, я часто відчував невпевненість у собі, коли відвідував письменницькі семінари. Я дивився навкруги і бачив навколо себе велетнів – людей зі спеціальною освітою або з багаторічним досвідом. А я не мав ні того, ні іншого. Однак у мене було “вухо”, сформоване під впливом мови, тону і ритмів Біблії короля Якова. Вона була, так би мовити, моїм озброєнням, яким я користувався і завдяки якому мій письмовий стиль і голос став радістю для мене і, маю надію, для інших також.

Коли Давид, молодий пастух, одягав озброєння Саула для битви з Ґоліятом, у нас не складається враження, що він був невпевнений в собі (1 Сам. 17:38-39). Він просто не міг у ньому пересуватися. Давид усвідомив, що озброєння однієї людини може бути в’язницею для іншої. “Не можу в цьому ходити” (в. 39). Отже, він покладався на те, що знав. Бог підготував його до цієї миті, надавши усе необхідне (1 Сам. 17:34-35). Озброєнням Давида були праща і каміння, за допомогою яких Бог того дня приніс радість ізраїльському війську.

Ви коли-небудь почувалися невпевненими в собі, думаючи: “Якби я мав те, що має хтось інший, тоді б моє життя було іншим”? Подумайте про дари або досвід, призначені Богом спеціально для вас. Покладайтеся на своє Богом дане озброєння.