Моєму тестю нещодавно виповнилося сімдесят вісім років. Коли родина зібралася його привітати, хтось його запитав: “Чого найважливішого в житті ви навчилися?” Тесть відповів: “Не здаватися”.
Не здаватися. Можна сприйняти ці слова занадто банальними. Однак мій тесть не заохочував до сліпого оптимізму або позитивного мислення. За свої майже вісім десятиліть він зазнав багато труднощів. Його рішення не здаватися ґрунтувалося не на якійсь непевній надії на покращення, а на Христовій праці в його житті.
“Не здаватися” (Біблія називає це наполегливістю) – це не просто вияв сили волі. Ми наполегливі, тому що Бог знову й знову обіцяв, що Він із нами, що Він зміцнить нас і здійснить Свої наміри в нашому житті. Саме це Господь сказав ізраїльтянам через пророка Ісаю: “Не бійся, з тобою-бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю” (Іс. 41:10).
Що потрібно для того, щоб “не здаватися”? Згідно з текстом книги пророка Ісаї, підставою для надії є Божий характер. Знання Божої доброти дозволяє нам позбавитися страху і триматися за Отця і Його обітницю, що Він кожного дня забезпечуватиме нас усім необхідним: силою, допомогою, втіхою, підтримкою і Своєю присутністю.
