Уявіть простору тронну залу. На престолі сидить великий цар. Він оточений різними слугами, кожен з яких веде себе найкращим чином. Тепер уявіть скриню біля ніг царя. Цар іноді нахиляється і перебирає її вміст. Що ж лежить у скрині? Коштовне каміння, золото і самоцвіти, які подобаються царю. У цій скрині лежать царські скарби, колекція, яка сповнює його великою радістю. Вам вдалося це уявити?
На єврейській мові цей скарб називається “сегула” та означає “особливу власність”. Це слово зустрічається в таких старозавітних текстах, як Вихід 19:5, Повторення Закону 7:6 і Псалом 134:4, де воно стосується народу Ізраїля. Подібний образ також використаний у Новому Завіті апостолом Петром. Він описує “народ Божий”, тих, хто “помилуваний” (1 Петр. 2:10), колекцію, яка тепер виходить за межі ізраїльського народу. Інакше кажучи, він говорить про віруючих в Ісуса Христа, євреїв і язичників. Петро пише: “Але ви – вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої” (1 Петр. 2:9).
Лише уявіть! Великий і могутній Небесний Цар вважає вас Своїм особливим скарбом. Він врятував вас від гріха і смерті. Він називає вас Своєю власністю. Царський голос промовляє: “Я його люблю. Він Мій”.
