Едвард Пейсон (1783–1827) прожив надзвичайно важке життя. Смерть молодшого брата приголомшила його до глибини душі. Едвард тривалий час страждав від біполярного розладу і сильного головного болю. На додаток до цього він впав з коня, що призвело до паралічу руки, а потім він ледь не помер від туберкульозу! Однак Едвард не впадав у відчай і не втрачав надії. Його друзі казали, що перед смертю його сповнювала велика радість. Як таке можливо?
В листі до римських віруючих апостол Павло висловив цілковиту впевненість в дійсності Божої любові попри будь-які обставини. Він сміливо запитав: “Коли за нас Бог, то хто проти нас?” (Рим. 8:31). Якщо Бог заради нашого спасіння віддав Свого Сина Ісуса Христа, то Він забезпечить нас усім, аби ми добре скінчили земне життя. Павло перерахував сім нестерпних ситуацій, у яких опинився: недоля, утиск, переслідування, голод, нагота, небезпека і меч (в. 35). Апостол Павло не натякав, що любов Христа не допустить поганих подій. Він казав, що “в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив” (в. 37).
У цьому непевному світі Бог заслуговує на цілковиту довіру, бо ніщо, абсолютно ніщо “не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!” (Рим. 8:39).
