У штаті, де я проживаю, зими можуть бути суворими, з мінусовими температурами і нескінченним снігом. Одного надзвичайно холодного дня, коли я, здавалося, в тисячний раз чистив сніг, наш листоноша зупинився, аби поцікавитися моїми справами. Я сказав, що мені набридла зима: я втомився від снігопадів. Потім я зауважив, що листоноші напевно важко працюється у таких несприятливих погодних умовах. Той відповів: “Так, однак я хоч маю роботу. Багато людей безробітні. Тому я вдячний, що можу працювати”.
Маю визнати, що мені стало трохи ніяково від його вдячного ставлення. Якщо життєві обставини погіршуються, ми легко можемо забути про все, за що маємо бути вдячними.
Апостол Павло писав послідовникам Христа в Колосах: “І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі. І вдячними будьте” (Кол. 3:15). А солунянам він написав: “Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі” (1 Сол. 5:18).
Можна відчувати Божий мир і дозволяти йому панувати в своїх серцях навіть у часи справжнього страждання і болю. Відчуваючи цей мир, ми пам’ятатимемо про все, що отримали у Христі Ісусі. Через це ми можемо бути по-справжньому вдячними.
