У книзі “Просто християнство” Клайв Льюїс написав: “Бог, безсумнівно, перебуває поза часом. Його життя не складається з моментів, які слідують один за одним… Для Нього будь-який момент в історії світу завжди теперішній”. Навчаючись довіряти Богу, вічному Творцю часу, ми можемо прийняти дійсність, що в Його руках наше тимчасове існування безпечне.
В Псалмі 101 псалмоспівець визнає, що його життя швидкоплинне, наче “похилена тінь” і засохла трава, тоді як Бог перебуває “з роду в рід” (Пс. 101:12-13). Автор, стомлений від страждань, проголошує, що Бог “буде повік пробувати” (в. 13). Він стверджує, що Божа сила і незмінне співчуття виходять за межі Його особистого місцеперебування (Пс. 101:14-19). Псалмоспівець навіть у відчаї (Пс. 101:20-25) звертається за допомогою до Бога Творця (в. 26). Його створіння загинуть, а Господь залишатиметься незмінним усю вічність (Пс. 101:27-28).
Якщо час здається непорушним або занадто повільним, ми схильні звинувачувати Бога у запізненні або байдужості. Ми можемо виявляти нетерплячість і розчарування, якщо стоїмо на місці. Можемо забувати, що Він обрав кожен камінчик на шляху, який для нас призначив. Однак Він ніколи не залишає нас напризволяще. Живучи вірою у Божій присутності , ми можемо проживати теперішнє разом із Ним.
