Одного разу на автозаправці Стейсі зустріла жінку, яка забула вдома свою банківську картку. Стоячи з дитиною на руках, вона просила у проїжджаючих допомоги. Стейсі в той час сама була без роботи, проте пожертвувала незнайомці п’ятнадцять доларів на бензин. А через декілька днів вона знайшла у себе на ганку кошик з дитячими іграшками та іншими подарунками. Друзі незнайомки віддячили Стейсі за доброту, перетворивши 15-ти доларове благословіння у пам’ятне Різдво для її родини.

Ця зворушлива історія ілюструє істину, про яку сказав Ісус Христос: “Давайте – і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам” (Лк. 6:38).

Чуючи це, у нас може виникнути спокуса думати про те, що ми отримаємо від давання. Однак, думаючи так, ми пропустимо головне. Перед вищезгаданими словами Ісус сказав наступне: “Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, – і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, – добрий-бо Він до невдячних і злих” (в. 35).

Ми даємо не для того, щоб отримати; ми даємо, тому що Бог радіє нашій щедрості. Наша любов до інших людей відображає Його любов до нас.