Нікого не здивувало, коли Мати Тереза отримала Нобелівську премію миру. Згідно протоколу, вона отримала нагороду “від імені голодних, беззахисних, безпритульних, сліпих, прокажених, від усіх тих, хто почувався небажаним, нелюбимим і покинутим у суспільстві”. Саме цим людям вона служила більшу частину свого життя.
Ісус показав, як турбуватися про знедолених і виявляти до них любов, незважаючи на обставини. На відміну від лідера синагоги, якого більше турбувало дотримання суботнього закону, ніж зцілення хворих (Лк. 13:14), Ісус, побачивши у храмі хвору жінку, зжалився над нею. Крізь зовнішню непривабливість Він побачив прекрасне Боже творіння, зв’язане сатаною. Ісус покликав жінку до Себе і сказав, що вона зцілена. Потім Він “руки на неї поклав, – і вона зараз випросталась, – і стала славити Бога” (в. 13). Доторкнувшись до жінки, Він вивів з рівноваги лідера синагоги. Ісус, Господь суботи (Лк. 6:5), проявив милість до жінки, яка страждала від хвороби і приниження майже двадцять років.
Як часто ми вважаємо, що хтось не заслуговує нашого співчуття? Чи, можливо, ми самі були відкинуті? Не будьмо такими, як релігійна еліта часів Христа, яка більше дбала про дотримання правил, ніж про людей. Наслідуймо приклад Господа і відносьмося один до одного зі співчуттям, любов’ю та повагою.
