Новина шокувала. Подолавши рак простати, у мого батька тепер діагностували рак підшлункової залози. Ситуація погіршувалася ще й тим, що батько постійно доглядав за моєю матір’ю, у якої були хронічні захворювання. Отже, попереду на них чекали важкі дні.

Прилетівши до них додому, я відвідав церкву моїх батьків. Там до мене підійшов чоловік на ім’я Гельмут і запропонував свою допомогу. Через два дні Гельмут прийшов зі списком. “Після початку хіміотерапії вам потрібні будуть такі продукти, – сказав він. – Я організую доставку. Щодо газону – я можу покосити траву. Якого дня у вас забирають сміття?” Гельмут колись працював водієм вантажівки, однак для нас він став ангелом. Ми дізналися, що він часто допомагав іншим – одиноким матерям, безпритульним, людям похилого віку.

Допомагати іншим покликані всі віруючі в Ісуса (Лк. 10:25-37), однак дехто має до цього особливу здатність. Апостол Павло називає це даром милосердя (Рим. 12:8). Люди з таким даром розпізнають потреби, надають практичну допомогу і можуть старанно служити іншим. Вони є руками в тілі Христа, які торкаються наших ран (вв. 4-5).

Нещодавно у тата був перший день хіміотерапії. Гельмут відвіз його до лікарні. Того вечора холодильник моїх батьків був заповнений продуктами. Це прояв Божої милості через руки водія вантажівки.