У своїй прощальній промові над могилою відомого голландського вченого Хендріка Лоренца Альберт Ейнштейн не згадав про їхні наукові розбіжності. Замість цього він згадав “незмінну доброту” покійного і його чесність у поводженні з людьми. “Всі з радістю йшли за ним, – сказав Ейнштейн, – бо відчували, що він ніколи не стане домінувати, а навпаки, буде просто намагатися бути корисним”.
Лоренц надихнув науковців відкласти політичні упередження і спільно працювати, особливо після Першої світової війни. “Ще навіть до закінчення війни, – сказав Ейнштейн про свого колегу, лауреата Нобелівської премії, – [Лоренц] присвятив себе праці примирення”.
Примирення має бути метою кожного члена церкви. Безумовно, деякі конфлікти неминучі. Проте нам треба прагнути до їхнього мирного вирішення. Апостол Павло писав: “Сонце нехай не заходить у вашому гніві” (Еф. 4:26). Для спільного зростання він порадив: “Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування” (в. 29).
Наостанок Павло сказав: “Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою. А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!” (вв. 31-32). Уникнення конфліктів сприяє збудуванню Божої церкви і приносить славу Господу.