Лютеранський служитель XVII століття Мартін Рінккарт жив у важкі часи, коли в країні вирували війна та епідемія. Тільки за один рік з тридцяти, коли Рінккарт трудився для Христа, він провів понад чотири тисячі похоронних богослужінь, в тому числі і власної дружини. Іноді сім’я голодувала. Рінккарт міг впасти у відчай, але його віра залишалася твердою. Він постійно дякував Богові. Свою вдячність він висловив у гімні “Nun danket alle Gott” (“Прославимо Творця”). Цю пісню сьогодні знають і люблять багато християн.
Рінккарт наслідував приклад пророка Ісаї, який закликав Божий народ до постійної подяки, навіть коли той розчаровував Бога (Іс. 12:1) або зазнавав ворожого утиску. Навіть тоді народ мав прославляти Боже Ім’я, сповіщаючи “між народів про вчинки Його” (в. 4).
Легко дякувати під час таких святкувань, як День подяки, коли ми насолоджуємося їжею разом із друзями та родиною. Але чи здатні ми дякувати Богу у важкі часи, коли втрачаємо рідних, зазнаємо фінансових труднощів або перебуваємо в конфлікті з близькою нам людиною?
Наслідуючи приклад пастора Рінккарта, з’єднаймо голоси і серця у звеличенні нашого Господа, “Якого славить небо і земля”. Співаймо “для Господа, Він-бо величне вчинив” (в. 5).
