У 1876 році чоловіки, добуваючи вугілля в центральній Індіані, подумали, що натрапили на вхід до пекла. Історик Джон Барлоу Мартін розповідає, що на глибині шестисот футів “з неймовірним шумом здійнялася неприємна на запах пара”. Налякавшись, що вони “постукали по даху диявольської печери”, шахтарі засипали пробурену дірку і побігли додому.

Шахтарі, звичайно, помилились. Через декілька років вони знову бурили землю і збагатіли на природному газі. Навіть попри їхню помилку, я їм трохи заздрю. Шахтарі жили з усвідомленням реальності духовного світу, про яку я часто забуваю. Мені легко жити так, наче надприродне і природне рідко перетинаються. Я забуваю, що “ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти… піднебесних духів злоби” (Еф. 6:12).

Якщо ми бачимо у світі перемогу зла, нам не треба тікати або самотужки з ним воювати. Натомість нам треба протистояти злу, зодягнувшись у “повну Божу зброю” (вв. 13-18). Вивчення Святого Письма, регулярні зустрічі з іншими віруючими для спільного підбадьорення та прийняття рішень з думкою про благо інших людей допоможуть нам “стати проти хитрощів диявольських” (в. 11). Сповнившись Святим Духом, ми зможемо вистояти проти будь-чого (в. 13).