Під час інтерв’ю мій гість ввічливо відповідав на запитання. Однак у мене було відчуття чогось недомовленого. Наступний коментар це виявив. “Ви надихаєте тисячі людей”, – сказав я. “Не тисячі, – пробурмотів він. – Мільйони ”. І, наче жалкуючи через мою необізнаність, мій гість нагадав про отримані звання, досягнення і журнали, обкладинки яких він прикрашав. Мені стало ніяково.
Після цього досвіду мене вразило те, як Бог відкрив Себе Мойсею на горі Сінай (Вих. 34:5-7). Перед Мойсеєм був Творець всесвіту і Суддя людства, однак Бог не використав ці титули. Перед ним був Творець 100 мільярдів галактик, втім тут немає про це згадки. Натомість Бог сказав, що Він – “Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий” (в. 6). Відкриваючи Себе, Господь говорить не про Свої титули чи досягнення, а про Свій характер.
Це важливо пам’ятати людям, які створені за Божим образом і покликані Його наслідувати (Бут. 1:27; Еф. 5:1-2). Досягнення – це добре, звання також мають своє місце. Проте найважливішим є те, наскільки ми стаємо співчутливими, милосердними і люблячими.
Подібно моєму гостю, ми можемо будувати свою значимість на досягненнях. І я так роблю. Однак Бог надав нам іншу модель справжнього успіху. Він ґрунтується не на наших візитних картках та резюме, а на нашому уподібненні Йому.
