На сьомий день народження Девіда батько вперше його вдарив, бо той ненароком розбив вікно. “Він мене штовхав і вдарив, – розповідав Девід. – Пізніше батько вибачився. Він був затятим алкоголіком, і тепер я роблю все можливе, аби розірвати це порочне коло”.
Однак перед цими словами Девід пройшов довгий шлях. Майже всю свою юність він проводив то у в’язниці, то на випробувальному терміні та в реабілітаційних центрах. Коли йому здалося, що все втрачено, він віднайшов надію в християнському реабілітаційному центрі, де він повірив у Господа Ісуса.
“Раніше мене охоплював відчай, – каже Девід. – Тепер я прагну іти в іншому напрямку. Прокидаючись вранці, я одразу кажу Господу, що віддаю свою волю під Його цілковитий контроль”.
Коли ми приходимо до Бога зі зруйнованим життям через власні гріхи або через злі вчинки інших людей, Він бере наші розбиті серця і робить нас новими: “Коли хто в Христі, той створіння нове, – стародавнє минуло, ото сталось нове!” (2 Кор. 5:17). Любов і життя Христа розривають порочне коло нашого минулого і дарують нам нове майбутнє (вв. 14-15). Втім це ще не все! Ми завжди можемо віднайти надію і силу в тому, що Бог для нас зробив, і що Він продовжує в нас робити кожну мить.
