Під час походу в гори Едріан опинився серед низьких хмар. Позаду нього світило сонце. Він подивився вниз і побачив не лише свою тінь, але і яскраве сяйво, відоме як Брокенський привид. Це явище нагадує райдужне сяйво, що колом охоплює тінь людини. Воно виникає тоді, коли від нижніх хмар відбивається сонячне світло. Едріан назвав це “чудовим переживанням”, від якого він перебував у неймовірному захваті.
Можна лише уявити, наскільки вражений був Ной, коли вперше побачив веселку. Вона не тільки радувала око, заломлювала світло і сяяла різними кольорами, але і супроводжувалася Божою обітницею. Після спустошливого потопу Бог запевнив Ноя, що “більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло” (Бут. 9:15).
На землі ще й досі трапляються паводки та інші жахливі погодні явища, що призводять до трагічних втрат, однак веселка є обітницею, що Бог більше ніколи не судитиме землю всесвітнім потопом. Обітниця Його вірності нагадує, що незважаючи на наші особисті втрати і фізичну смерть на землі через хворобу, природне лихо, неправильні вчинки або похилі літа, Бог підтримує нас Своєю любов’ю і присутністю в усіх наших труднощах. Заломлення сонячного світла також нагадує про Його обітницю наповнити землю тими, хто носить Його образ і відображає Його славу.
