Голки, молоко, гриби, ліфти, народження дітей, бджоли – то лише частина багатьох фобій містера Едріана Монка, детектива і головного героя телесеріалу “Детектив Монк”. Втім, коли його разом із давнім суперником Харольдом Креншоу зачинили у фургоні, Монк зумів подолати щонайменше один зі своїх страхів – клаустрофобію.

Під час паніки в Монка відбувається прозріння, яке одразу його заспокоює. Він звертається до Харольда, кажучи: “Мені здається, що ми хибно сприймаємо ситуацію. Цей фургон, ці стіни… вони нас не обмежують… насправді вони нас захищають. Вони захищають нас від усього поганого… від мікробів, змій, гармоніки”. З широко відкритими очима Харольд усвідомлює значення його слів і з подивом шепоче: “Цей фургон – то наш друг”.

У Псалмі 62 з Давидом відбувається щось подібне. Коли Давид “в країні пустельній і вимученій” згадує про Божу силу, славу і любов (вв. 2-4), здається, що пустеля одразу перетворюється на місце Божої турботи і захисту. Подібно до пташеняти, яке ховається в крилах своєї матері, Давид усвідомлює: пригортаючись до Бога, він навіть у пустелі “насичується, ніби лоєм і товщем” (в. 6), отримуючи підкріплення і силу в любові, яка “ліпша… над життя” (в. 4).