Річард і Сьюзен дуже зраділи, коли Сьюзен нарешті завагітніла. Однак її проблеми зі здоров’ям становили ризик для дитини, тому Річард щоночі молився за дружину і дитину. Однієї ночі він відчув, що більше не треба наполегливо молитися, адже Бог обіцяв про все потурбуватися. Втім через тиждень у Сьюзен стався викидень. Річард був спустошений: “Можливо, ми втратили дитину, бо я недостатньо наполегливо молився?”

На перший погляд може здатися, що сьогоднішня притча на це натякає. У ній приятель (іноді вважається уособленням Бога) встає з ліжка, щоб допомогти другу лише тому, що той наполегливо про це просив (Лк. 11:5-8). За таким розумінням, у притчі сказано, що Бог задовольнить наші потреби лише тоді, коли ми Його про це неустанно благаємо. Якщо ж ми не молимося з достатньою наполегливістю, тоді, ймовірно, і Бог нам не допоможе.

Однак біблійний тлумач Клайн Снодграсс вважає таке розуміння притчі хибним. Насправді в ній сказано: якщо приятелі можуть допомогти з корисливих мотивів, наскільки більше нам може допомогти без корисливий Отець. Отже, ми можемо просити з впевненістю (вв. 9-10), знаючи, що Бог кращий за недосконалих людей (вв. 11-13). Він – не приятель з притчі, а його протилежність.

“Я не знаю, чому ви втратили дитину, – сказав я Річарду, – однак це сталося не через брак наполегливості в молитві. Бог не такий”.