Ввечері кожної п’ятниці ми з родиною дивимося національну програму новин, яка завжди завершується підбадьорливою історією. Подібні історії, на відміну від решти новин, завжди слугують ковтком свіжого повітря. У нещодавній “добрій” історії мова йшла про журналістку, яка захворіла на COVID-19, повністю вилікувалася і вирішила пожертвувати свою плазму, аби допомогти іншим у боротьбі з вірусом. Тоді якраз точилися дискусії стосовно дієвості антитіл, і багато людей відчували цілковиту безпорадність. Однак журналістка, навіть попри дискомфортний процес передачі плазми (через голку), вважала свій вчинок “маленькою ціною за потенційний виграш”.

Після п’ятничного випуску новин я і моя родина відчули підбадьорення, навіть сповнились надією. У Посланні до филип’ян апостол Павло написав: “Що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали… думайте про це!” (Фил. 4:8). Чи мав він на увазі пожертву плазми? Звичайно, ні. Але чи мав він на увазі жертовні вчинки заради тих, хто потребує допомоги? Думаю, що так.

Ця обнадійлива історія не справила б такого впливу, якби про неї не розповіли в новинах. Наш привілей, як свідків Божої доброти, бути уважними і помічати подібні історії навколо нас, і ділитися ними з іншими людьми, щоб вони також отримали підбадьорення.