Сильний біль та мігрень знову завадили мені бути присутньою на богослужінні в церкві. Зі смутком у серці я почала дивитися онлайн-трансляцію богослужіння. Спочатку через погану якість звуку та відео я ніяк не могла зосередитись. Однак потім я почула знайомий гімн. Зі сльозами на очах я почала співати разом з іншими: “Будь моїм зором, Господь мій Святий. Все інше – то порох, бо гідний лиш Ти. Ти – все найкраще, що є в мені. Світло мені наяву й уві сні”. Думаючи лише про дар Божої постійної присутності, я поклонялася Йому, сидячи у своїй кімнаті.
Хоч у Святому Письмі й сказано, наскільки важливим є спільне поклоніння (Євр. 10:25), однак Бог не обмежений стінами церковної будівлі. У розмові з самарянкою біля криниці Ісус кинув виклик усім очікуванням стосовно Месії (Ів. 4:9). Господь Ісус не засудив самарянку, а відкрив їй істину і любов, поки вона стояла біля тієї криниці (в. 10). Він показав, наскільки досконало знає Своїх дітей (вв. 17-18). Проголошуючи Свою Божественність, Ісус сказав, що істинне поклоніння виникає в серцях Божих дітей і не обумовлене якимось фізичним розташуванням (вв. 23-24).
Зосереджуючись на Божій природі, на Його ділах і на всіх Його обітницях, ми здатні радіти Його постійній присутності, поклоняючись Йому разом з іншими віруючими у своїх кімнатах… та в будь-якому іншому місці!
