У лютому 2020 року, коли пандемія COVID-19 тільки-но розпочиналася, мене вразили думки авторки однієї газетної статті. Вона питала, чи готові ми самоізолюватися, змінивши свої звички стосовно роботи, подорожей та покупок, щоб не заразити інших людей? “Це не лише тест на наявність медичних ресурсів, – писала вона, – але і тест на нашу готовність потурбуватися про інших”. Несподівано на перших сторінках газет почали говорити про чесноти.

Складно думати про потреби інших, коли ми непокоїмося про власні. На щастя, нам потрібна не лише сила волі, щоб комусь допомогти. Ми можемо попросити Святого Духа дати нам любов замість байдужості, радість замість смутку, мир замість хвилювання, довготерпіння замість імпульсивності, а також добрість, щоб турбуватися про інших, милосердя, щоб бачити потреби інших, віру (вірність), щоб виконувати власні обіцянки, лагідність замість суворості і здержливість замість егоїстичності (Гал. 5:22-23). І оскільки ми в усьому цьому недосконалі, нам потрібно регулярно шукати цих чеснот через дію Святого Духа (Еф. 5:18).

Письменник Річард Фостер назвав святість здатністю робити те, що потрібно, тоді, коли це справді потрібно. Прояв такої святості потрібен щоденно, а не лише під час пандемії. Чи здатні ми чимось пожертвувати заради інших? Святий Дух, сповни нас силою робити те, що дійсно потрібно!