Розповідаючи, як Бог допоміг їй усвідомити себе Його улюбленою дитиною, Емма переплітала нашу розмову цитуванням біблійних текстів. Я ледве помічала, де старшокласниця припиняла висловлювати свої думки і починала цитувати Божі слова. Коли я назвала її “ходячою Біблією”, вона з подивом подивилася на мене. Дівчина навіть не усвідомлювала, що цитувала біблійні вірші. Завдяки щоденному читанню Біблії записана в ній мудрість стала частиною повсякденної мови Емми. Вона раділа Божій постійній присутності і користувалася кожною можливістю поділитися Його істиною з іншими. Однак Емма не перша молода людина, через яку Бог надихав інших молитовно читати, запам’ятовувати і застосовувати Святе Письмо.
Коли апостол Павло спонукав Тимофія до керівної ролі, він висловив упевненість у цьому молодому чоловіку (1 Тим. 4:11-16). Павло підтвердив, що Тимофій був укорінений у Святому Письмі з дитинства (2 Тим. 3:15). Втім знаходились і ті, хто сумнівався в ньому, як і в Павлі. Натомість і Тимофій, і Павло жили з вірою, що “усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова” (2 Тим. 3:16-17).
Якщо ми ховаємо у своїх серцях Божу мудрість, Його істина і любов цілком природно будуть виявлятися через наші розмови.
