Слід зазначити, що Божу волю іноді складно виконувати. Він спонукає нас до правильних учинків. Господь закликає нас із терпінням переносити труднощі, любити неприємних людей, дослухатися до Його голосу всередині нас, робити те, що ми б ніколи не зробили. Отже, нам треба щодня казати своїй душі: “Слухай уважно. Мовчи і роби те, до чого закликає Господь Ісус”.

“Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, від Нього спасіння моє!.. Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, бо від Нього надія моя!” ( Пс. 61:2, 6). Давид закликає свою душу “чекати у мовчанні”. Він вирішує жити у мовчанні, у смиренній покірності Божій волі. Це і наше покликання, для якого ми створені. У наших серцях пануватиме мир, якщо ми погодимось: “Не Моя, а Твоя нехай станеться воля!” (Лк. 22:42). Це є нашим першим і найвищим покликанням, коли ми приймаємо Ісуса Христа своїм Господом і джерелом нашого найглибшого задоволення. “Твою волю чинити, мій Боже, я хочу”, – сказав псалмоспівець (Пс. 39:9).

Безумовно, нам треба завжди просити Божої допомоги, “бо від Нього надія [наша]” (Пс. 61:6). Якщо ми просимо в Господа допомоги, Він її надає. Бог ніколи не просить нас зробити те, у чому Він нам не міг би допомогти.